Залізобетонні багатопустотні плити перекриття (безопалубного формування ПБ або агрегатно-потокового виробництва ПК) залишаються найшвидшим та найнадійнішим способом перекриття прольотів від 3 до 9 метрів. Вони мають високу несучу здатність (стандартне розрахункове навантаження 800 кг/м²) та високі показники звукоізоляції завдяки повітряним пустотам. Проте при монтажі плит на пористі стінові матеріали (газобетон, великоформатний керамоблок) виникає критичний інженерний вузол: забезпечення допустимого локального тиску під торцями плит та жорстке зв’язування плит у єдину монолітну мембрану.
1. Фізика вузла та розрахунок глибини опирання плит
Спроба укласти важку залізобетонну плиту безпосередньо на тендітну перегородку або на край газоблоку призводить до сколювання кромок та появи тріщин під опорними торцями.
Нормативні параметри глибини опирання:
- На бетонований армопояс / монолітну стіну: Глибина опирання становить 120 мм.
- На цегляну кладку (повнотіла цегла): Глибина опирання становить 100–150 мм.
- На газобетон / керамоблок: Укладання плит допускається виключно через залізобетонний армопояс або розподільчу цегляну подушку (мінімум 3 ряди повнотілої цегли з кладочною сіткою) з глибиною опирання торця 120–150 мм.
Важливо: Недопустимо заводити торець плити в стіну занадто глибоко (понад 160–200 мм), оскільки під дією прогину плити від корисного навантаження торець починає працювати як важіль і вивалювати зовнішню частину стінового блоку.
2. Зачеканення швів (шпонок) та зв’язування диска жорсткості
Плити, просто укладені поруч на стіни, працюють як окремі балки. Щоб перетворити їх на єдиний жорсткий горизонтальний диск (мембрану жорсткості), виконують дві обов’язкові операції:
- Бетонування поздовжніх шпоночних пазів (межплитних швів): Поздовжні бічні грані плит ПК/ПБ мають спеціальні трапецієподібні виїмки. Заливання цих пазів дрібнозернистим бетоном (класу B15–B20) створює бетонні шпонки, які перерозподіляють точкові навантаження між сусідніми плитами.
- Анкеровка плит (крестова / Г-подібна): Монтажні петлі плит ПК (або спеціальні технологічні отвори для плит ПБ) зварюються між собою та з армопоясом за допомогою сталевих анкерів з арматури діаметром 12 мм (класу А400/А500).
3. Монолітні ділянки та заповнення пустот (заглушки)
- Глушіння торців плит: Торці пустотних плит, що спираються на зовнішні стіни, перед монтажем обов’язково закладаються бетонними вкладишами або заповнюються бетоном на глибину 120–150 мм. Це відвертає роздавлювання пустотного торця вагою вищележачих стін і зменшує містки холоду.
- Влаштування монолітних ділянок (між плитами): У місцях проходу димоходів, вентиляційних каналів або сходів, де встановити плиту неможливо, виставляється підвісна опалубка та заливається монолітна залізобетонна ділянка, яка спирається на бічні виступи сусідніх плит за допомогою просторового арматурного каркаса.
4. Чек-лист майстра при монтажі залізобетонних плит
- Розчинний постельний шов: Плити монтуються на свіжий шар цементно-піщаного розчину (марки М100) завтовшки 15–20 мм. Заборонено укладати плити «насухо» або на дерев’яні підкладки!
- Теплоізоляція торців: Між зовнішнім торцем плити та зовнішньою частиною фасадної стіни обов’язково вкладається шар екструдованого пінополістиролу (XPS завтовшки 50–100 мм для відсікання містка холоду.
- Вирівнювання нижніх площин: При монтажі плити вирівнюють за нижньою поверхнею (стелею) за допомогою монтажних ломів до схвачування розчинного шва.
