Камін – являє собою споруду з цегли, каменю або металу, призначеного для безпечного розпалювання вогню. Каміни використовуються для опалення приміщення, створюють релаксуючу атмосферу, а також є частиною вишуканого інтер’єру.
Насправді, якщо глянути в історію, то побачимо, що окремі місця для вогню люди будували ще з доісторичних часів. Докази таких доісторичних камінів вчені находять по усіх п’яти населених континентах нашої планети.
Доісторичні каміни
Докази таких доісторичних камінів вчені находять по усіх п’яти населених континентах нашої планети. Звичайно це не був камін в нашому теперішньому розумінні, але це дає уявлення про їх виникнення і розвиток.
Фактично це була яма в певному місці печери, обгороджена каменем для безпечного використання вогню. Пізніше такі каміни (ями) з каменя, почали робити в тогочасних хатинах.
Зазвичай його розміщували в центрі такого житла. Зрозуміло, що ні про який інтер’єр тоді мова йти не могла, тому такі каміни використовувалися сугубо в цілях обігріву і готування їжі.
Недоліком ранніх критих ям вогню було те, що вони виробляли токсичний і/або дратівливий дим всередині житла. Згодом ями вогню перетворилися на підняті вогнища в будівлях, але вентиляції диму залежали від відкритих вікон або отворів в дахах.
Середньовічні каміни
В середньовічному великому залі, як правило, було розташоване вогнище в центрі, де відкритий вогонь горів з димом, що піднімається на вентиляційний отвір в даху. Тоді ж і вигадали жалюзі. Вони були розроблені для того, щоб вентиляційні отвори на даху можна було закривати або відкривати щоб дощ і сніг не потрапляли в середину. Пізніше були винайдені димарі. Звичайно це сталося в Північній Європі в 11-му або 12-му століттях і в значній мірі була вирішена проблема вентиляції диму на зовні. Вони дозволили ставити каміни в декількох приміщеннях будівлі і не в центі, а біля стіни. Слід зазначити, що такі каміни з димарями не увійшли до загального вжитку негайно. Основна причина, що такі споруди були досить дорогі та й передбачати їх треба було заздалегідь, до початку будівництва.
18-е століття побачило дві важливі події в історії камінів. Бенджамін Франклін розробив конвекційну камеру для каміна, що значно поліпшило ефективність камінів і дров’яних печей. А в кінці 18-го століття, граф Румфорд розробив камін з високою, неглибокою топкою, яка краще працювала при втягування диму і з будівлі. Дрібна конструкція також значно покращила кількість променевої теплоти в приміщенні. Дизайн Румфорда є основою для сучасних камінів.
Сучасні каміни мають різну теплову ефективність, в залежності від складності конструкції. Вони бувають відкриті, закриті, електричні.
На теперішній час є такі основні типи камінів:
- англійський (закритий, розташований у ніші)
- відкритий (швейцарський, розташований посередині помешкання)
- напіввідкритий (поряд зі стіною приміщення, але конструктивно зі стіною не пов’язаний)
- камін Румфорда
Камін з водяною сорочкою
